Сестра Анисія Соколова стрибає з парашутом. Фото з особистого архіву сестри Анисії
Колишня військовослужбовиця говорить, що служба у Збройних силах та монастир відрізняються не так сильно як здається.
"Я була в Збройних силах, просто собі зі Збройних сил я перейшла одразу в монастир. Це теж структурний спосіб життя зі своїми обмеженнями, тільки тут духовне спрямування, а там було таке спрямування збройне. Враховуючи монастир, який вибрала, Студійського уставу, він є контемплятивний, як називають духовні особи — це спецназ, духовний спецназ, а там, де я була останній рік, то також був підрозділ спеціалізованого призначення, то для мене сильно нічого не помінялося, просто рід військ чучуть там змінився, то я не можу сказати для себе, що там щось страшно відбулося", — ділиться жінка.
Коли РФ здійснила збройну агресію у 2014 році, монахиня вирішила стати кризовою психологинею і допомагати військовим.
"Я була в монастирі і мене дуже це стурбувало, тому що я до монастиря була в Збройних силах і десь мала свій вишкіл 5-річний, почувалася як військовослужбовиця і є на військовому обліку. І коли в мене було бажання виїхати на фронт, але в свій час я, будучи в ЗСУ, вже тоді зробила такий переворот, що є зброя, яка сильніша ніж армійська, і мені десь не хотілося це змінювати. Я поділилась зі співсестрою, що є такі міркування, а вона каже, що от є госпіталь, то йдемо працювати. І ми вдвох пішли працювати такими кризовими психологами", — говорить сестра Анисія Соколова.
За її словами, найчастіше військові мають проблеми зі сном, зокрема не можуть заснути. Також є захисники з симптомами ПТСР, зі скаргами на втому, надмірну агресію, апатію, кошмари. В частини виникають проблеми у взаємодії з цивільними, зокрема в стосунках.
"Метафорично можуть казати, що ніби вийшов як з лісу, здичавів під час війни, ніби за склом відбувається або так, ніби мене вийняли з мого середовища і сюди поставили, а я тут нічого не відчуваю і воно мені нічого не відгукується. Дуже багато з великої напруги сюди приїжджає і ту напругу треба опрацьовувати, вона заважає", — каже кризова психологиня.
Сестра Анисія говорить, відчуває себе потрібною на цьому місці. І наразі якихось планів не будує.
"Мені зараз набагато цінніше працювати з людьми як психолог, відчуваю, що розвиток такий дуже інтенсивний відбувається. Я не маю планів, я не маю мрій, тому що так як укладає Господь, це набагато потужніше, я просто довіряю йому і вчуся слідувати за ним, не перед ним, а за ним, бо це тоді набагато повноцінніше все укладається. Я собі зрозуміла, що так як він мені укладає, то я би собі такого не придумала точно", — додає жінка.
