"Глибоко вірю в українську свободу". Історії бійців з Аргентини, Канади, Шотландії та Японії, які захищають Харківщину

Аргентинець “Терма”, військовослужбовець 422-го окремого стрілецького батальйону, Харківська область, березень 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

Яким було ваше перше враження від України та українців, коли ви сюди приїхали? Як круто упорядковані міста під час війни! Я очікував, що все буде знищене ракетами. Я приїхав і бачу організоване місто, чисте місто, шанобливих людей, надзвичайно вдячних людей — вони дуже добре ставляться до нас, і це мене дуже здивувало.

Це моя службова гвинтівка M16 A4 з прицілом M5. Це американська зброя, американське виробництво. У підрозділі треба було вибирати між цією гвинтівкою або радянською АК. Ми, представники заходу, ми використовуємо таку зброю. “Терма”військовослужбовець 422-го окремого стрілецького батальйону

"Лінкс" з Канади обороняє Харківщину

У підпорядкуванні військового з Аргентини перебувають восьмеро солдатів, якими він керує на полі бою. Серед них — канадієць "Лінкс".

Канадієць “Лінкс” (“Рись”), військовослужбовець 422-го окремого стрілецького батальйону, Харківська область, березень 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

Чоловік називає себе наполовину українцем — його бабуся та дідусь емігрували в Канаду під час Другої Світової війни.

Мої дідусь і бабуся насправді познайомилися в Канаді, але моя бабуся була з ПаволочіСело у Житомирській області. Я не знаю, звідки родом мій дід.

За словами бійця, доєднатися до української армії його підштовхнуло знайомство з українцями у Парижі.

"Вони запитали мене, звідки я, і я сказав їм, що з Канади. "Добре. А як тебе звати? О, це схоже на українське прізвище". За мною стояли дівчата, які почули це, і вони сказали: "Він частково українець. Він мав би там воювати". Коли я повернувся додому, я почав шукати в Інтернеті, і я дізнався, що Іноземний легіон збирався змінити свої правила, щоб до нього могли доєднатися цивільні. Чудово", — розповів "Лінкс".

Військовий із Канади “Рись” з собакою, Харківська область, березень 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

Зеленський в одному зі своїх інтерв’ю сказав, нам потрібно, щоб усі українці в усьому світі протистояли цій загрозі. Саме тому я тут. Реальність така: коли я вмикаю новини і бачу, що Росія бомбардує дитячі лікарні або вчиняє воєнні злочини — як це може на вас не вплинути? Все, що тут відбувається, впливає і на нас за кордоном. Це не так очевидно, тому що не до нас вдерлися.

Військовий із Канади “Рись”, Харківська область, березень 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

Військовий із Канади “Рись” показує татуювання українського герба, Харківська область, березень 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

"Коли я приїхав сюди, я не очікував, наскільки всі в Україні люблять бути українцями і люблять бути тут. Ви знаєте, я брав коротку відпустку і поїхав до Львова. Там був військовий, який загинув, був його похорон. Всі зупинялися на вулиці і просто з поваги мовчали, ніхто не рухався, поки не проїхали машини. Я ніколи не бачив нічого подібного до приїзду сюди", — згадує "Рись".

"Віскі" — з Шотландії

Ще один іноземець у складі підрозділу — шотландець "Віскі". Він доєднався до армії на початку зими і ще проходить навчання. За словами військового, він єдина дитина у сім’ї, тому батьки не хотіли відпускати його на війну.

Шотландець “Віскі”, військовослужбовець 422-го окремого стрілецького батальйону, Харківська область, березень 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія ЯкименкоЯ прийшов сюди, тому що вирішив, що хтось має з цим щось зробити. Я дуже релігійна людина. Тому я вважаю, що це правильно. Бог спостерігає, чи готові ми зробити те, що правильно для українського народу.

Тату військового з Шотландії “Віскі” . Суспільне Харків/Вікторія ЯкименкоЗавжди добре мати підтримку, особливо проти такого великого ворога, як Росія. Росія — це справді сильний ворог, тоді як Україна — менша країна. Вони думають, що можуть залякувати меншу країну, і ніхто їх не підтримає, але вони (українці — ред.) мають підтримку всього світу. Особисто я вважаю, що росіяни просто намагаються бути СРСР, як вони були раніше. Але вони ніколи не будуть тими, ким вони були, через таких, як ми. Тому я глибоко вірю в українську свободу.

Це просто чудова країна. Нагадує мені дім. В деяких речах Україна безумовно відрізняється, але є багато речей, у яких ти відчуваєш Україну Шотландією. Я вважаю Україну другим домом. “Віскі”військовослужбовець 422-го окремого стрілецького батальйону

Шеврони з прапорами на формі бійця на позивний “Віскі” із Шотландії. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

Мені 24 роки, я з Японії. Я тут сім місяців. Я кулементник. (…) Рідні взагалі-то не знають, де я. Думають, я у друзів. (…) Мені цікаве українське воєнне мистецтво, я хочу вивчати український стиль ведення бою. Японець “Су”військовослужбовець 422-го окремого стрілецького батальйону

“Терма”, “Су”, “Віскі” та “Рись” (зліва — праворуч) — іноземці, які воюють у 422-му окремому стрілецькому підрозділі, Харківська область, березень 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

Яка мотивація іноземців захищати Україну

Іноземці приїжджають воювати в Україну не заради грошей — їх мотивують вищі цілі, говорить командир підрозділу з позивним "Кас".

"Один з іноземців розказував історію, що він сидів у себе вдома, і коли побачив, як в Маріуполі у звичайний житловий будинок прилетіла ракета, і він побачив, як маленька дівчинка стояла і плакала на руїнах, — він подивився на свою доньку і сказав: "Ні, я мушу також піти", — говорить "Кас".

“Кас”, командир 422-го окремого стрілецького батальйону, Харківська область, березень 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

Частина іноземців, які служать в українській армії, хоче пов’язати своє життя з військовою справою, тому досвід в Україні для них дуже корисний, каже командир підрозділу. За його словами, після служби більшість бійців з-за кордону не планує повертатися додому — вони хочуть залишитися в Україні.

Іноземці, які воюють у 422-му окремому стрілецькому підрозділі, Харківська область, березень 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

Такий план, щоб після війни залишитися тут і створити життя. Шотландія прекрасна, але має свої проблеми. Це не місце для мене. Я деревообробник. Я будую будинки, будівництво — моя пристрасть. Тому, сподіваюся, я відновлю те, що було зруйновано. “Віскі”військовослужбовець 422-го окремого стрілецького батальйону

Бійці з собакою. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

Джерело