“А куди мені йти?”. Історія двох жителів звільненого села на Донеччині, які понад рік живуть у потрощеному будинку

Зруйновані та пошкоджені будинки на одній із вулиць Богородичного, 28 березня 2024 рік. Фото: Суспільне Донбас/Андрій Крамченков

Чоловіки вже другий рік поспіль живуть в селі у родичів, які виїхали.

"Тут був будинок гарний, двоповерховий. Це не наше, це хрещеної його. А де мені жити? Куди мені йти?"

Житель Богородичного, Донецька область, квітень 2024 рік. Суспільне Донбас/Андрій Крамченков

На подвір'ї біля будинку й досі залишається нерозірваний снаряд. За словами чоловіків, сапери були та сказали, поки не чіпати вибухонебезпечний предмет, аби дістати його — потрібна спеціальна техніка.

Пошкоджений будинок, Богородичне, Донецька область, 28 березня 2024 рік. Фото: Суспільне Донбас/Андрій Крамченков

В будинку, що у ньому оселились сусіди, немає комунікацій: воду набирають в колодязі, у дворі заряджають сонячну панель.

Богородичне, Донецька область, 24 квітня 2024 рік. Суспільне Донбас/Андрій Крамченков

"Пічку розтопив — поїсти приготував. Ми свічку запалюємо й сидимо: то в нарди, то в доміно, то в карти пограємо. Ну, а що робити?", — розповідає Дмитро.

Сонячна панель біля зруйнованого російськими обстрілами будинку, Богородичне Донецька область, 28 березня 2024 рік. Фото: Суспільне Донбас/Андрій Крамченков

Кішка, Богородичне, Донецька область, 28 березня 2024 рік. Фото: Суспільне Донбас/Андрій Крамченков

Чоловіки допомагають жителям селища ремонтувати оселі, так само мріють відбудувати свої.

Богородичне, Донецька область, 28 березня 2024 рік. Фото: Суспільне Донбас/Андрій Крамченков

Жительки Богородичного, Донецька область, 28 березня 2024 рік. Суспільне Донбас/Олександр Буряк

Джерело