Місто Олександрівськ (колишня назва Запоріжжя) у 1920-х роках. life.zp.ua
Науковець вважав, що у Запоріжжі — найоптимальніше місце для розміщення відповідної станції. В перспективі об'єкт мав стати основою живлення промислових заводів регіону, які швидко розвивались у 1920-х роках у зв'язку з політикою індустріалізаціїКомплекс заходів з прискореного розвитку промисловості, вжитих у період з другої половини 1920-х до кінця 1930-х і здійснених переважно американськими компаніями із залученням дешевої робочої сили з СРСР. СРСР.
Дніпровські пороги, 1920 рік. The Spectator
Район у Запоріжжі, де планували збудувати ДніпроГЕС — унікальне історичне місце. Нижче — нині усім відомий острів Хортиця і плавні, де розташовувалася Запорізька Січ, вище — дніпровські пороги, кожен з яких мав свою назву та історію.
Члени Дніпробудівельної археологічної експедиції біля Вовнізького порогу. На задньому плані — пліт сплавляється по Дніпровських порогах під керівництвом лоцмана, 1931 рік. Марк Залізняк/Національний заповідник “Хортиця”
За словами завідувача музею історії Запорізького національного університету (ЗНУ) Володимира Лінікова, головним інтересом радянської влади в будівництві греблі було виробництво зброї. Комуністи створювали заводи з виплавлення металу для літаків та танків у Запоріжжі й для їх роботи потрібна була електроенергія.
Володимир Лініков, завідувач музею історії Запорізького національного університету (ЗНУ). Суспільне Запоріжжя"Місто в даному випадку ніяку роль не відігравало. Були інтереси СРСР. І в інтересах тодішнього керівництва було мати дуже багато зброї. ДніпрельстанДо 1930-х років так називалась Дніпровська гідроелектростанція будували не для того, щоб у людей засяяла лампочка в їхніх оселях. Перше — це алюміній для літаків. Друге — це сталь для танків. Були проєкти будувати заводи не у Запоріжжі. Але все ж таки, прорахували і вирішили, що найбільш економічно доцільно зводити заводи саме тут", — пояснив історик.
"Дніпробуд розпочато!": будівництво ДніпроГЕС
15 березня 1927 року на одній зі скель на річці Дніпро було встановлено червоний прапор із написом "Дніпробуд розпочато!", який символізував початок робіт зі зведення греблі, однак безпосередньо будівництво розпочалось пізніше — спочатку проводились підготовчі роботи та встановлювалось житло для будівельників.
Вигляд будівлі Дніпробуду, Запоріжжя, 1927 рік. Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів
Будівництво греблі Дніпровської гідроелектростанції (ДніпроГЕС) у Запоріжжі, 1920-ті роки. Укргідроенерго
До будівництва в різні роки було залучено одномоментно від трьох до одинадцяти тисяч робітників, а загальна кількість людей, які працювали на зведенні греблі сягає понад ста тисяч осіб.
Загальний вид греблі на будівництві Дніпровської гідроелектростанції. Запорізький округ, 1929 рік. Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів"Ці люди були різні. Якщо говорити про спеціалістів — досвідчених інженерів, механіків, а інколи й теслярів — то їх було дуже багато з тих будівництв, які вже закінчили. Але це була певна еліта. А ще були звичайні люди, які просто працювали. І це були здебільшого або мешканці найближчих сіл, або мешканці інших, переважно сільських місцевостей, які просто шукали собі роботу", — розповів Лініков.
Серед тих, хто працював на будівництві, булі й місцеві запорізькі діти — їх знімали з занять й змушували прибирати дошки, що залишились невикористаними, також їх змушували готувати місця під бетонування.
"Наприклад, відомо, що діти щітками вичищали скелю. Точна кількість дітей, залучених на будівництві — невідома. Але за раз могли викликати по 150-200 школярів", — додав історик.
Спорудження греблі Дніпрогесу. Запорізький округ, 1929–1930 роки. Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів
Також до роботи долучали іноземців — радянська влада шукала за кордоном висококваліфікованих співробітників і наймала їх. При цьому, зарплатня іноземців була вищою, ніж в українців.
"Визначали конкретних фахівців, шукали їх за кордоном. Платили їм більше, ніж місцевим. Могли бути іноземці й серед різноробів, але тільки висококваліфіковані. Чехія, Німеччина, Сполучені Штати Америки, трошки пізніше, коли почали будувати заводи, залучали французів, невеличка кількість італійців була", — зазначив Лініков.
Більшість техніки на будівництві була іноземною. Парові крани та екскаватори, генератори та турбіни постачались із США, обладнання для промислових заводів — з Європи. Також радянські інженери консультувались з американцями щодо загального плану станції — компанія H.L.Cooper & Co і її власник Г’ю Купер за гроші допомагали в будівництві.
По центру знизу розташований портрет Г’ю Купера, одного з консультантів у будівництві Дніпровської ГЕС. Стенд Запорізького обласного краєзнавчого музею. Суспільне Запоріжжя"Техніку почали залучати одразу, але вона була різною. Наприклад, на самому початку, вже у червні 1927 були перфоратори. Для того, щоб довбати скелі. Вересень 1927 — це вже й екскаватори, крани. Тобто з’являється певна механізація. Але те, що вручну каміння теж переносили — це теж факт… Якщо говорити про радянські технології — це звичайний лом, по якому б’ють величезним молотом і провертають. Таким чином потрошечку проводилося свердлення скелі", — розповів історик.
Будівництво греблі Дніпровської гідроелектростанції (ДніпроГЕС) у Запоріжжі. bzh.life
Також на будівництві вперше саме на гідроелектростанції були застосовані нові технології буріння та підривних робіт. Загальна вартість зведення станції невідома, станом на 1932 рік йшлося про витрати у розмірі понад 250 мільйонів рублівВалюта, яка була розповсюджена тоді в СРСР.
Радянська пропаганда навколо ДніпроГЕС та завершення будівництва станції
10 листопада 1932 року Дніпровську гідроелектростанцію було офіційно відкрито. До кінця 30-х років станція досягла проєктної потужності у 560 000 кВт та живила електрикою металургійну промисловість у Запорізькій, Донецькій та Дніпропетровській областях.
"Греблю урочисто відкрили. До 15-річчя Жовтневої революції. Приїхала купа людей, як з різних частин СРСР, так і з-за кордону, але які були фанатами радянщини. Був великий мітинг у місті, потім все пішло до “кулуарів”, де іноземців годували ікрою. А простим дніпробудівцямПрацівники, які будували Дніпровську гідроелектростанцію перепав безплатний обід в їдальні", — додав Лініков.
Загальний вигляд греблі ДніпроГЕС, Запоріжжя, до 1941 року. Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів
“Перлина світової промислової архітектури. Найбільша електростанція у Європі на момент будівництва й одна з найбільших гідроелектростанцій донині. Це Єгипетська піраміда, але в сенсі промислової архітектури”. Володимир Лініковпро ДніпроГЕС
В радянських засобах масової інформації під час зведення і вже після відкриття станції участь іноземних робітників у будівництві свідомо применшувалась. Комуністичні журналісти наголошували на "незначущості" вкладу іноземців, пояснив історик Лініков:
"Більшовики будують, будує радянська країна, ми все можемо. І якщо про іноземців у 1927 році ті ж самі запорізькі газети говорили значно більше, то вже у 1931 році — згадували, але значно менше, а після 1932 року говорили про те, що іноземці майже ніяк не вплинули".
Пропагандистські плакати СРСР щодо будівництва Дніпровської гідроелектростанції у Запоріжжі, колекція Запорізького обласного краєзнавчого музею. Суспільне Запоріжжя
Пропагандистські плакати СРСР щодо будівництва Дніпровської гідроелектростанції у Запоріжжі, колекція Запорізького обласного краєзнавчого музею. Суспільне Запоріжжя
Друга світова війна і відновлення станції
Двічі, у 1941 та 1943 роках, Дніпровську гідроелектростанцію підривали в ході Другої світової війни. Спочатку радянська армія підірвала греблю, щоб уповільнити просування німецьких військ територією України, а пізніше німці підірвали греблю вдруге — намагаючись зупинити наступальні дії червоної армії.
Зруйнована гребля ДніпроГЕС, 1941 рік. ПроСвіт
Зруйнована гребля ДніпроГЕС, позаду зруйнований міст через Новий Дніпро на острів Хортиця, 1941 рік. ПроСвіт
У 1944 році ДніпроГЕС почали відновлювати радянські спеціалісти. Після розмінування станції, на будівництво радянська влада відправила будівельників і колгоспників — більшість з яких складали жінки.
Колгоспники відновлюють дамбу ДніпроГЕСу, квітень 1945 року. Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів
Бетонниці-стаханівки на відновленні ДніпроГЕС, 1945 рік. Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів
На ДніпроГЕС працювало близько 50 тисяч людей. Перший агрегат станції запустили вже у березні 1947 року. А пізніше, у червні 1950-го, в експлуатацію ввели останній, девʼятий агрегат. Потужність відновленої ДніпроГЕС перевищила довоєнну приблизно на 16 відсотків.
Російські обстріли ДніпроГЕС під час повномасштабного вторгнення
6 березня 2025 року очільник Запорізької ОВА Іван Федоров повідомив, що впродовж трьох років повномасштабного вторгнення РФ в Україну, російські війська понад 40 разів атакували Дніпровську гідроелектростанцію у Запоріжжі.
Наслідки однієї з атак РФ на ДніпроГЕС. Пожежа на Дніпровській ГЕС після російської ракетної атаки 22 березня 2024 року. Denys Shmyha/Telegram/AP/picture alliance
До цього, 1 червня 2024 року, Іван Федоров зазначав, що ДніпроГЕС перебуває в критичному стані внаслідок ракетної атаки РФ. Тоді посадовець повідомив, що "не йдеться навіть про вироблення електроенергії".
За словами завідувача кафедри інженерії ЗНУ Віктора Коваленка, внаслідок обстрілів сильно пошкоджено машинну залу ГЕС-2
"Було зруйноване унікальне обладнання машинних залів та станції в цілому. Відновлення Дніпровської ГЕС, в принципі, повністю можливе. Спираючись на експертів "Укргідроенерго", на повне відновлення станції потрібно щонайменше три роки. Це — оптимістичний сценарій".
