Владислав Бувалкін. Facebook/Повернись живим
Разом з іншими прикордонниками утримував пункт "Довжанський" від атак бойовиків та росіян. Коли військовим довелось відступити, повернувся назад, щоб забрати український прапор. 20 березня Владислав Бувалкін, перебуваючи в складі спецпідрозділу СБУ, загинув поблизу села Озершина в Київській області, стримуючи наступ росіян.
Узвіз Марінеска – тепер узвіз Віталія Блажка, а також вулиця Махачкалинська – тепер вулиця Віталія Блажка
Віталій Блажко на псевдо "Хват" був учасником АТО-ООС та російсько-української війни. Після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року служив в снайперському підрозділі "Азову". Загинув в оточеній росіянами Азовсталі під час оборони Маріуполя.
Віталій “Хват” Блажко. Фото з архіву родини Віталія Блажка
Його батьки кажуть, що після смерті сина стали інакше сприймати важливість незалежності країни.
"Я пам’ятаю цей день добре, коли він приїхав до мене на роботу… Каже: "Тато, я їду". Я кажу: "Куди? Знову в Африку?" Він каже: "Ні, не в Африку, я в АТО їду". Я кажу: "Ти що з глузду з’їхав? А ти можеш не поїхати?" Каже: "Не можу, я повинен". Після цього він добровольцем все почав з нуля. Молодший сержант, сержант, молодший лейтенант, лейтенант і дійшов до майора, якого йому вже дали в Маріуполі", — пригадує Олег Блажко.
Віталій “Хват” Блажко. Фото: з архіву родини Віталія Блажка
За мужність та героїзм, виявлені під час захисту територіальної цілісності держави, посмертно нагороджено званням Героя України орденом "Золота Зірка". Також посмертно нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та орденами "За мужність" І, ІІ і ІІІ ступенів.
Вулиця Каманіна — тепер вулиця Валерія Самофалова
Валерій Самофалов народився й виріс в місті Запоріжжі. Службу проходив у 35-ій окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. 5 березня 2022 року на Миколаївщині піхотинець знищив за допомогою ПЗРК "Ігла" три ворожих вертольоти Мі-55. Указом Президента України Валерія Самофалова нагородили званням Героя України та вручили орден "Золота Зірка". У військового залишилися дружина та дитина.
Валерій Самофалов. Wikipedia
Вулиця Марії Демченко — тепер вулиця Дениса Максишка
Командир одеської самохідної артилерійської батареї, старший лейтенант Денис Максишко потрапив під обстріл артилерії та авіації. Під його керівництвом військові знищили російський блокпост, вивели з ладу техніку та знищили частину особового складу, але під час переміщення в район запасних вогневих позицій потрапили під обстріл.
З 2017 року Денис Максишко служив у 28-й окремій механізованій бригаді імені Лицарів Зимового Походу. Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну вони перебували на Миколаївському напрямку.
"Укласти контракт зі Збройними силами України — це був глибоко продуманий факт, тому що він розумів, що в тих умовах інакше допомогти своїй країні підготуватися і захистити себе, інакше не можна", — розповіла мати загиблого військового Наталія Максишко.
Денис Максишко. Фото із архіву Ганни Вольської
Загинув 14 березня 2022 року у районі населеного пункту Прибузьке Миколаївської області під час контрнаступу на Миколаїв.
Вулиця Якутська — тепер вулиця Ігоря Бедзая
Полковник Військово-Морських Сил Збройних Сил України, бойовий льотчик 1-го класу. У березні 2014 року під час окупації Криму завдяки діям Бедзая авіаційна техніка 10 морської авіаційної бригади не потрапила до рук російської армії. Військовий розробив та втілив операцію з передислокації авіації із заблокованого аеродрому міста Саки до Миколаєва. П’ять років був командиром авіаційного з’єднання.
Ігор Бедзай. Фото: YouTube/Армія TV
У 2019 році переїхав до Одеси, отримавши посаду у командуванні ВМС. З першого дня повномасштабної війни брав участь у відбитті російської агресії. Загинув 7 травня 2022 року під час пошуково-рятувальної операції у гирлі Дунаю. Гелікоптер, пілотований полковником, був атакований російським винищувачем Су-30 та збитий ракетою.
Військовому було надано звання Герой України з вшануванням орденом "Золота Зірка". Президент Зеленський присвоїв 10 морській авіаційній бригаді ім’я Героя України полковника Ігоря Бедзая. У захисника українського неба залишились дружина, донька та син.
Вулиця Осипова – тепер вулиця Вадима Корженка
Підполковник Збройних Сил України Вадим Корженко відзначився у ході російського вторгнення в Україну.
"Коли почалося повномасштабне вторгнення, він мені сказав: "Прийшов, тато, мій час віддати Україні те, за що вона мене вчила і для чого я вчився". І з цими словами ми його проводили", — згадує батько військового Віктор Корженко.
Вадим загинув 29 листопада 2023 року. Військовий потрапив під артилерійський обстріл на Сіверському напрямку. Отримав звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" за особисту мужність і героїзм, Хрест бойових заслуг за особисту мужність і самовідданість, а також нагороджений орденом Богдана Хмельницького І, ІІ та ІІІ ступенів.
Могила загиблого Героя України Вадима Корженка. Суспільне Одеса
Вулиця Генерала Петрова – тепер вулиця Євгенія Танцюри
Громадський діяч, учасник одеського Євромайдану, український військовий полку "Азов", головний сержант. Брав участь в обороні Маріуполя.
У 2015-му прийняв присягу та ввійшов до складу роти охорони, а потім підписав контракт із полком "Азов". 25 лютого 2022 року приїхав до Маріуполя, відповідно до наказу командира, і до останнього обороняв місто. Загинув 8 березня 2022 року під час зіткнень з російськими окупаційними військами. Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Євгеній Танцюра. Скриншот з довідника “Герої одеських вулиць”
Вулиця Маршала Бабаджаняна — тепер вулиця Івана Фунтового
У перший день повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року, Іван Фунтовий разом з іншими підприємцями організували волонтерський штаб Старокінного ринку. Згодом чоловік приєднався до лав 35-ї окремої бригади морської піхоти. Командував взводом протитанкових керованих ракет. Загинув Іван Фунтовий 19 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання біля села Лозове Херсонської області.
"Це моє. Я на своєму місці, тут я отримую кайф. Кайф не від смерті, не від того, що хтось когось вбиває, а від того, що я тут можу знання свої надати, когось чомусь навчити. І якщо якісь мої поради врятують хоч одне життя, я буду найщасливіший на світі", — з останнього аудіоповідомлення Івана Фунтового до дружини Христини.
Меморіальна дошка, присвячену загиблому військовому Івану Фунтовому. Facebook / Вячеслав Чернявский
Провулок Барятинський – тепер провулок Дмитра Лесича
У студентські роки Дмитро був активним та небайдужим громадянином, брав участь у багатьох акціях прямої дії, мирних зібраннях та акціях протесту в Одесі, розповів його колега Максим Попов:
"Розмірковуючи про майбутнє, Дмитро казав наступне: "Наразі я повністю поглинутий військовими справами та тим, чим живе зараз мій підрозділ. Однак, у ті вільні хвилини, які я маю аби задуматись над майбутнім, я хотів би продовжити свою кар’єру юриста і в майбутньому адвоката, продовжити займатись улюбленою справою, тобто займатись правом".
Дмитро “Вайт” Лесич. Район.Одеса
З початком повномасштабного вторгнення, 24 лютого, Дмитро долучився до сил Територіальної оборони Одещини. Через рік, 26 лютого 2023 року Дмитро "Вайт" Лесич почав служити в Національній гвардії України. Але внаслідок поранень, отриманих на луганському напрямку, 24-річний військовий загинув 30 листопада 2023 року.
Вулиця Бабеля – тепер вулиця Дмитра Іванова
Одесит Дмитро "Бендер" Іванов народився 1987 році, до початку повномасштабної війни працював у будівельній сфері. Його громадянська позиція проявлялася у волонтерській діяльності: разом з друзями він опікувався дитячими будинками, організовував патріотичні зустрічі з для молоді та підтримував ветеранів АТО/ООС.
Військовослужбовець Дмитро “Бендер” Іванов. Facebook/Poltavka Natalka
Дмитро мав досвід строкової служби у 2005 році у 40-й Кримській радіотехнічній бригаді, а також у 2020-2021 роках проходив спеціальні навчальні збори. 24 лютого 2022 року Дмитро разом з трьома товаришами приєднався до 122-ї бригади ТрО. Він опанував професію снайпера та став бійцем роти вогневої підтримки.
"Він був дуже хоробрим й непохитним. Чесним й справедливим. Спочатку я корила себе й все думала, ну чому я його не відмовила? Але потім сказала його доньці: "Хто міг зупинити твого батька? Ніхто…". Він вірив в Україну, вірив у нашу перемогу і хотів її наблизити всіма силами", – написала дружина військового Наталя.
20 березня 2023 року Дмитро Іванов загинув у бою за Бахмут, отримавши смертельні поранення внаслідок російського авіаудару. Його поховали на Алеї Слави Західного кладовища в Одесі. Військового нагородили орденом "За мужність" III ступеня. У Дмитра Іванова залишились дружина та донька.
Вулиця Висоцького – тепер вулиця Ярослава Баїса
До полку "Азов" Ярослав "Август" Баїс приєднався у лютому 2017 року. За словами його матері Марини Баїс, це був свідомий вибір сина. Останнє повідомлення від Ярослава вона отримала 15 липня, а через два тижні, 29 липня він загинув внаслідок теракту в Оленівці. До свого дня народження чоловік не дожив 10 днів: йому б виповнилось 27 років.
Під час прощання з Ярославом були і побратими, з якими він пройшов Азовсталь.
"Я пам’ятаю його доброю, чуттєвою людиною, бійцем, який завжди воював за нашу країну, за нашу націю. Він був сміливим. Він запам’ятався тією людиною, яка прийде на допомогу будь-кому з наших побратимів, людиною, яка віддасть своє життя за інших", — сказав побратим загиблого військового з позивним "Одесит"
Військовий Національної гвардії України. Учасник російсько-української війни, зокрема часів АТО та ООС. Учасник оборони Маріуполя. Нагороджений відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції" та медаллю "Операція обʼєднаних сил" та орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Вулиця Академіка Воробйова — тепер вулиця Віталія Нестеренка
Віталій "Віто" Нестеренко – старший лейтенант, командир розвідувального взводу 222 окремого батальйону 126 окремої бригади ТрО. У березні 2022 року він добровільно став на захист України та виконував бойові завдання, був одним з тих, хто першим звільняв лівий берег Дніпра на Херсонщині.
Розвідник Віталій “Віто” Нестеренко. Скриншот з довідника “Герої одеських вулиць”
Загинув 4 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання зі звільнення лівого берега Дніпра. Про це повідомили на сторінці Facebook Регіонального управління Сил територіальної оборони "Південь" ЗС України та на сторінці 126 окремої бригади територіальної оборони м.Одеси:
"Захищаючи рідну країну від окупантів, залишаючись вірним військовій присязі та народові України, загинув наш побратим старший лейтенант Нестеренко Віталій".
Вулиця Генерала Гудовича – тепер вулиця Станіслава Узікова
Станіслав "Ріхтер" Узіков був громадським діячем, українським військовим Національної гвардії України. Учасник російсько-української війни та учасник оборони Маріуполя. Боєць полку "Азов" загинув 8 травня 2022 року у м. Маріуполь.
"Націоналіст, боєць "Азова", просто хороший хлопчина. Так ти і не закінчив свій великий піший перехід до Румунії", – згадували знайомі про загиблого військового.
Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Станіслав “Ріхтер” Узіков. X(Twitter)/Український часопис
Вулиця Градоначальницька – тепер вулиця Тараса Кузьміна
Тарас "Арго" Кузьмін — командир взводу батальйону "Карпатська Січ". Разом із братом добровільно приїхали з Аргентини до України після початку повномасштабного вторгнення, щоб стати на захист України. Як згадує брат загиблого Назар:
"Ми виїхали за кордон ще у 2000-х роках, 20 років прожили в Аргентині. Коли почалася війна, єдиний спір, який в нас був — це хто першим приїде в Україну. Він приїхав і увійшов до лав "Карпатської Січі" добровольцем і чекав мене".
Загинув Тарас Кузьмін 4 листопада 2022 року у бою з російськими окупаційними військами біля н.п. Терни Донецької області. Чоловік нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Вулиця Ільфа і Петрова – тепер вулиця Сім’ї Глодан
Юрій та Валерія Глодан були молодим подружжям. 4 січня 2022 року в них народилася донька Кіра. Але через кілька місяців, 23 квітня 2022 року, їхнє життя обірвалося внаслідок терористичного акту: російська ракета влучила в житловий комплекс "Тірас" у Київському районі Одеси. Тоді загинули восьмеро людей, серед них родина Юрія — дружина Валерія, донька Кіра та теща Людмила.
1 березня 2023 року чоловік вступив до ССО "Азов" у Києві, а згодом доєднався до лав 3-го окремого штурмового батальйону.
Юрій Глодан. Юрій Глодан
За словами Юрія, найважчим для нього на службі було втрачати побратимів, але водночас їх згуртованість мотивувала:
"Мотивує те, що іншого шляху немає, я разом з побратимами стоїмо на захисті Батьківщини, її свободи і незалежності. За кожну дитину і родину. Мотивують і надихають справжні хлопці, сповнені хоробрості, мужності, професійності, що сміло ідуть в бій за свій дім, за сім’ю, яка чекає вдома, і за світле майбутнє, яке потрібно виборювати".
Юрій Глодан із побратимом та донькою, яку вбила російська армія. Юрій Глодан
Під час операції зі звільнення Андріївки поблизу Бахмута Юрій виконував завдання у складі штурмової групи. Зайнявши позиції, його група потрапила під мінометний обстріл. Отримавши поранення, Юрій не залишив поле бою — він допоміг евакуювати побратима, але друге поранення стало для нього фатальним. Життя Юрія Глодана обірвалося у листопаді 2023 року, через 18 місяців після смерті його рідних.
Провулок Інтернаціональний – тепер провулок Сергія Коновалого
Сергій "Роланд" Коновалий був українським громадським активістом, військовослужбовцем, учасником російсько-української війни. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну приєднався до 28-ї бригади ім. Лицарів Зимового походу.
У 2019 році хлопець під час навчання добровільно пішов служити, підписавши контракт на три роки:
"Бувши ще сам дитиною на 1 червня, на день захисту дітей, він мені прислав фотографію того, що він отримав УБД, Учасника бойових дій. Йому ледь 20 років виповнилося і він отримав учасника бойових дій. За часів Майдану він взяв собі позивний "Роланд Одеський", — пригадує мати Сергія.
Загинув 14 липня 2022 року на Херсонщині. В школі №92 відкрили меморіальну табличку на честь 22-річного Сергія Коновалова з позивним "Роланд", який загинув 14 липня.
Меморіальна дошка на честь Сергія Коновалова. Facebook/Олег Сімашко
Провулок Катаєва – тепер провулок Бориса Айзенберга
Командир 10 стрілецької роти, 28-ої окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Під час повномасштабного вторгнення брав участь у звільненні Миколаївщини, за що був нагороджений відзнакою "За мужність та відвагу". Трохи згодом виборював Херсонську область, за що отримав медаль "Хрест свободи" від Православної церкви України.
Загиблий військовий Борис Айзенберг. Суспільне Одеса
Після успішного виконання завдань на Південному напрямку його направили на Бахмутський де він, з-поміж іншого, організував створення оборонних споруд, що дозволило бійцям більше 7 місяців утримувати фронт в районі смт. Курдюмівка.
Побратим загиблого Олександр розповів, що в той день Борис Айзенберг виніс з поля бою військового, якому відірвало ногу. Рятуючи його він загинув сам:
"Він заховав його в кущах, турнікетом затиснув ногу і пішов врятувати йому ногу, хотів у пакет забрати ту ногу. Але туди прилетіло і він загинув".
Загинув 13 липня 2023 біля населеного пункту Курдюмівка, Донецької області. 28 серпня йому мало б виповнитися 50 років.
Провулок Короленка – тепер провулок Ігоря Балмагії
Ігор "Фаст" Балмагія служив у 126 окремої бригади Сил територіальної оборони, фанат футбольного клубу “Чорноморець", представник колективу "Renaissance". В цивільному житті Ігор серйозно займався важкою Атлетикою.
В 2018 році познайомився із коханою Анастасією, з якою одружились в 2022. Загинув 17 березня 2023 року поблизу н.п. Миколаївка.
Ігор “Фаст” Балмагія. Трибуна героїв
Вулиця контр-адмірала Луніна – тепер вулиця Віталія Гуляєва
Український полковник, командир 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Загинув 23 липня 2022 року на околиці Миколаєва у результаті ракетного обстрілу командного пункту. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ стутеня.
Полковник Віталій Гуляєв. Новинарня
Вулиця Толбухіна – тепер вулиця Георгія Липського
Військовий підрозділу "Химера" 126-ї бригади сил територіальної оборони, молодший сержант, командир відділення, громадський діяч, зоозахисник та ековолонтер, співзасновник ГО "Закон природи". Двічі отримав поранення, але так і не залишив передову. Представник фанатського руху ФК "Чорноморець". Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Георгій загинув 29 серпня у віці 27 років на Херсонщині в результаті артилерійського обстрілу – розповів представник 126 бригади Сил територіальної оборони, у складі якої був чоловік, Микола Павленко:
"Завдяки Георгію його товариші, його побратими змогли виконати бойове завдання. Не дивлячись на те, що Георгій прийшов до ЗСУ солдатом, але він гарно ніс службу, він був зразковим військовослужбовцем і йому було присвоєне звання молодшого сержанта".
Вулиця Генерала Цветаєва – тепер вулиця Геннадія Афанасьєва
Український громадський діяч спротиву російській окупації Криму, політвʼязень, публіцист, військовий ЗСУ. Один із незаконно звинувачених ФСБ у справі так званих "терористів групи Сенцова". З першого дня повномасштабного вторгнення служив у лавах ЗСУ, захищав м. Київ. Геннадій "Тор" Афанасьєв загинув 18 грудня 2022 року на Луганщині під Білогорівкою. Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Вулиця Черняховського – тепер вулиця Артура Савельєва
Військовий полку "Азов", старший солдат, старший кулеметник 1-го батальйону оперативного призначення. Учасник оборони Маріуполя.
Мати Артура Савельєва Діана розповіла, що з 27 лютого Артур почав рідко виходити на зв'язок. Проте, запевняв її, що все добре:
"Він каже: "Я буду боротися і вбивати їх до останнього, наскільки у мене вистачить сил. В полон я здаватися не буду". Я йому ще кажу, що полон різний буває. "Це питання не обговорюється!" — відповів він.
Артур “Гамп” Савельєв. Власний архів Діани Савельєвої
Артур Савельєв загинув 2 березня 2022 року у Маріуполі через артилерійський обстріл. Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Вулиця Лейтенанта Шмідта – тепер вулиця Олександра Станкова
Громадський діяч, учасник Революції Гідності, український військовий 3-ої окремої штурмової бригади. Учасник російсько-української війни, зокрема часів АТО у складі добровольчого батальйону "Січ". Загинув 17 квітня 2023 року внаслідок артилерійського обстрілу при виконанні бойового завдання. Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
"Він достойний герой України. Завдяки йому Одеса у нас українська, У нього дуже багата біографія, він завжди боронив нашу Одесу. Всі події, 2 травня, не дав зробити одеську республіку, не дав натягнути прапор цієї непотрібної… Він загинув під Бахмутом, Він завжди був у гарячих точках, Майдан — все це пройшов. Ця людина, яка мала жити. Він був гідним сином своєї країни", — розповіла тітка військового Наталя Кутуза.
Перейменування рішеннями Одеської міськради
За рішенням Одеської міської ради у травні 2023 року алеям парку Перемоги присвоїли загальні військові назви: Військово-Морських Сил, Волонтерів, Десантно-штурмових військ, Національної гвардії, Національної поліції, Повітряних Сил, Прикордонників, Сил спеціальних операцій, Сил територіальної оборони, Сухопутних військ, Розвідників.
Також у місті з'явилася вулиця 28 бригади замість Паустовського, бульвар Військово-морських сил замість Жванецького, вулиця Героїв Зміїного замість Бородінської, Бахмутська вулиця замість Курської, Проспект Українських Героїв замість Олександрівського.
Що відомо про перейменування вулиць в Одесі та області
26 липня голова Одеської ОВА Олег Кіпер підписав розпорядження про перейменування 432 вулиць, скверів та провулків в регіоні. Серед них 85 — в самій Одесі. До списку потрапили вулиці в центрі міста — Пушкінська, Буніна, Жуковського, Дворянська, бульвар Жванецького, Думська площа, а також інші, названі на честь людей, які родилися в Одесі та прославляли його — Паустовського, Катаєва, Ільфа та Петрова. Також в ОВА рекомендували прибрати пам’ятник Пушкіну на Приморському бульварі.
Міський голова Одеси Геннадій Труханов емоційно відреагував на таке рішення та заявив, що це "обнуляє" місто. Також він сказав, що міськрада планує "вжити всіх передбачених законом заходів", щоб скасувати це перейменування, але що конкретно будуть робити — мер не уточнив.
Разом з перейменування вулиць голова ОВА підписав розпорядження про демонтаж пам’ятників, які містять символіку російської імперської політики. У списку 19 одеських пам’ятників, серед яких згаданий вище пам’ятник Пушкіну біля міськради, пам’ятник Бабелю, Висоцькому, Маринеско, Посмітному, макети ордена Леніна на площі 10 квітня. Також мають перенести братську могилу червоногвардійців з Куликового поля.
Співавторка: Валерія Бобриченко
