Кирило та Дарія Ульман познайомилися через соцмережі. Фото з особистого архіву дружини
Дарія зазначила: важко було, коли Кирило по три дні не виходить на зв’язок. Спочатку, додала дівчина, відволікала себе роботою, але були дні, коли лежала увесь час на дивані і плакала.
"Були чітко розставлені пріоритети. Я не мала права сказати: іди в СЗЧ, прострель ногу, бо я хочу, щоб ти був удома. Ні, існує війна, вона на першому місці, а я посідаю законне друге", — сказала Дарія.
Вона пригадала: через пів року після знайомства чоловік зробив їй пропозицію, а через вісім місяців вони побралися.
"Захотів через три, але вагався, що я йому відмовлю. Ми приїхали в ресторан наших друзів. Він увесь тремтить. Мені їсти не хотілось, бо після тренувань, а він, бо хвилювався. І він каже: "Так, годі, потім доїмо". А там відкрита кухня. Позаду стали вся кухня, СММ з фотоапаратом, він так мило став на колінко. Я ще не знала, на якій руці носиться обручка, запитала у нього, і нам це зафільмували", — розповіла жінка.
Кирило Ульман з побратимами. Фото з особистого архіву дружини
Чоловік розказував Дарії: хоч не мав досвіду у військовій справі, проте готовий був узяти до рук зброю ще задовго до початку повномасштабного вторгнення.
"Він сказав, що розумів, що буде війна. Посидів, поговорив сам із собою, прийняв рішення, що буде доєднуватись. Сказав: у мене є чіткий шлях. Зібрав рюкзак речей і пішов тикатись-микатись з ветеранами АТО. Зробили добровольче угрупування: то волонтерили, то допомагали. Потім доєдналися до бригади й у складі ЗСУ вони з’явилися в Третій штурмовій", — пригадала дружина.
За словами жінки, Кирило швидко опанував усі види зброї і став професійним військових, хоч воювати він пішов добровольцем.
"Кирило був доволі сором’язливий. Він розповідав мені про важкі операції, коли траплялися котли, з яких ти маєш вириватись, ведення бойових дій на території, де незручно. Не нехтував чергуваннями. Але я не очікувала. Він не розповідав, що були моменти, коли він змінював хід бою, ухвалював критичні рішення. Він два метри зросту був, міг вийти з окопу, кинути гранату в бік ворога, вони припиняли вогонь, і могли наші приймати рішення", — сказала Дарія.
Кирило та Дарія Ульман. Фото з особистого архіву дружини
На початку лютого 2023-го Кирила перекинули на Авдіївський напрямок. Загинув чоловік 15 лютого поблизу Коксохімічного заводу від кулі снайпера. Дівчина зазначила, що того дня погано почувалася, ніби щось відчувала.
"14 лютого знову зізнався мені у коханні. І в ніч на 15-те він пішов допомагати, щоб не відрізали "дорогу життя", і не стався котел в Авдіївці. Він поїхав ще з одним головним сержантом діставати боєкомплекти. Поки вони їх носили, то летіли і КАБи, і ракети, і різні вибухові прилади вибухали в метрі від них, що це вже могла бути смерть. Кирило під час шляху евакуював ще декількох побратимів і надав якісну допомогу. Далі вони пішли в посадку, і був дуже близький бій, який зменшувався з 800 метрів. Він став на прострелену позицію, де хвилинами раніше загинув його побратим. І в якийсь момент Кирило підняв голову, і його зняв снайпер", — розповіла Дарія про останні хвилини життя коханого.
Дівчина зазначила: вона поділяла позицію Кирила щодо війни і ніколи не оскаржувала його вибір.
"Якщо я обрала цього чоловіка в партнери, то я маю стати опорою, а не людиною, яка буде віяти сумніви на рахунок обраної позиції. Ми мріяли про трьох діток, собаку. Я то купила йому собаку, але він її вже не бачив. Діти були супер близькими планами. Це було не просто мрії, вони всі вже мали імена", — додала Дарія.
Кирило Ульман. Фото з особистого архіву Дарії Ульман
Кирило Ульман народився у Дніпрі, з родиною проживав у Києві. Був засновником виробництва комбучі Godzyki — безалкогольного напою на основі чайного гриба.
На початку повномасштабного вторгнення чоловік долучився до лав Добровольчого формування територіальної громади в м. Дніпро, яке було створене ветеранами полку "Азов". У грудні 2022 року приєднався до лав Третьої окремої штурмової бригади в складі протитанкового батальйону.
Кирилові Ульману на псевдо Німець посмертно присвоїли звання Героя України. Також він був нагороджений нагрудним знаком "Золотий Хрест" за успішне виконання бойового завдання в боях за Кліщіївку Донецької області. На момент загибелі воїнові було 36 років. Поховали Кирила на Алеї Слави Лісового кладовища міста Києва.
Авторка: Антоніна Чуйко
