Сергій Луденський. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
Жителька Іллінівки Дарʼя каже, окрім своїх домашніх тварин, до її родини прибились ще й бездомні.
"Ми приїхали в листопаді і вони вже тут були, бабуся підгодовувала. У мене своїх двоє в хаті домашніх, і я фінансово ще двох не потягну. Оце ж я і звернулась, тому що десь за тижні два будемо виїжджати і не можемо взяти", — каже жінка.
Жителька Костянтинівки Тетяна каже, пес боїться гучних вибухів, а місто часто під ударами КАБів.
"Він дуже боїться вибухів, у нас останній час КАБи та артилерія працює, тому він бігає, забігає в магазини, забігає в під'їзди. Ну, він маленький, сховався десь, знову будемо шукати. Ну, дуже шкода їх, звичайно. І люди виїжджають, тому годувати нікому. Якось страшнувато", — розповідає жінка.
Евакуація тварин. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
Волонтер Олександр Шевченко розповідає, більш ніж рік минув, як почав їздити на евакуацію тварин.
"Саме з Куп'янська я почав. Перша була евакуація, там чотири авто військових на ремонт, і відтоді вже почав їздити. І так кожного тепер тижня, майже, ну, як виходить", — каже чоловік.
Евакуація тварин. Суспільне Дніпро
Сергій Луденський розповідає, за час волонтерства стали менш емоційними людьми, аби хоч трохи вберегти свій психологічний стан.
"Це чи добре, чи погано, не знаю, але вже ці історії просто, ну, як пропускаєш, як одну з точок маршруту. Не те що ми не маємо серця. Відповідно, якби цього не було, то ми б не їздили, але намагаємось вберегти свій психоемоційний стан для того, щоб не було багато сивого волосся", — каже він.
Евакуйовані коти. Суспільне Дніпро
Волонтер Олександр розповідає, поки що боляче реагує на зруйновані міста та села.
"Ще чіпляє, і дуже сильно, бо масштаби збільшуються. Дуже-дуже багато руйнувань. Коли це один будинок на вулиці — це одне, а коли це вся вулиця розбита, то це вже інше. Що допомагає – це не зупинятися, це бути завжди в русі", — зазначив чоловік.
Евакуйовані собаки. Суспільне Дніпро
Сергій Луденський каже, коли бачать прилаштованих в родини собак та котів, почуваються щасливими. І, кажуть, від цього хочеться робити ще більше.
"От оці малі там зараз цуценята підростуть, будуть в сім'ях, нам люди будуть кидати фотографії, і це для нас щастя, для кожного члена з команди, побачити там, що собака в нормальних адекватних умовах або кішка. Я вважаю, що якщо є вільний час, то треба щось робити в цьому напрямку або іншому. Не обов'язково стосовно тварин, не обов'язково там стосовно допомоги військовим, просто треба долучатись, тому що такі часи, країна в складних умовах працює з серйозним ворогом, незрозуміло, коли це скінчиться. Нікуди від нас цей сусід з кордону не дінеться", — каже волонтер.
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації "Незалежних Регіональних Видавців України", що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма забезпечує страхування журналістів, але не впливає на редакційну політику, даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
