“До 2022 року був страшний танк, а зараз КАБ”. Історія начальниці штабу “Госпітальєрів” із позивним Багіра

Начальниця штабу “Госпітальєрів” Ганна Федянович. Суспільне Дніпро

За її словами, вона "працює" мамою: робить нічого і все.

"Треба піклуватися, щоб всі були нагодовані, одягнені, здорові, і психологічно теж треба підтримати, поспілкуватися особисто. А десь когось доводиться і посварити, якщо щось скоїли… У нас були кухарі, які готували їсти, а зараз це мій обов'язок. Є екіпажі, які приїжджають під час евакуації, заїжджають, завчасно телефонують, кажуть: "Ми там приїдемо сьогодні, заїдемо в гості", то я ще печу їм хлібчик", — говорить начальниця штабу "Госпітальєрів".

Ганна додала: у штабі є щось на кшталт музею з подарованими українським художником Левом Скоповим іконами, трофеями, здобути в російсько-українській війні. Є й кімната відпочинку.

Трофеї у музеї при штабі “Госпітальєрів”. Суспільне Дніпро

"Одного разу було 170 людей у нас, так місця всім не вистачало, тому всі мінялися по черзі. У нас дуже велика родина. Я кажу, що це родина, тому що вони всі рідні у нас. Я намагаюся робити так, щоб не було відчуття "керівник і підлеглий". Тобто ми спілкуємось на рівних. Є у нас такі дорослі дядьки, які кажуть на мене "мама", бо я намагаюся робити для них, як мама для дітей, щоб вони почували себе комфортно", — сказала Багіра.

Вона зазначила: війна дає розуміння, що безпечного місця в Україні немає, щодня може загинути будь-хто з українців.

Багіра з волонтерами та медиками батальйону. Суспільне Дніпро

"Раніше, до повномасштабного вторгнення, був страшний танк. Коли він поруч, то це дуже страшно було. А зараз страшно – КАБ, це далеко не танк", — говорить "госпітальєрка".

У Ганни двоє дітей: 24-річна донька, яка одружена з рятувальником, та 22-річний син. Торік жінка придбала будиночок у селі і мріє, що колись наведе там лад і збиратиме усю родину.

"Такий чарівний дворик: щоб квіточки, город, садочок. От хочеться створити саме таке, щоб діти приїхали, привезли онуків, поїхали займатися далі своїми справами, працювати, а ти як квочка з дітворою няньчишся. Щось смачненьке готуєш їм, там річка, лісочок поряд — повести їх туди, показати, щоб їм запам'яталися теплі відчуття, коли вони у бабусі…", — зазначила вона.

Читати ще

За раз перевозять кілька десятків поранених: репортаж з евакобуса “Австрійка”

Джерело