Єлизавета Сафонова, біологиня, учасниця 30 української експедиції до Антарктиди. Суспільне Одеса
Також Єлизавета підкреслює важливість дотримання правил взаємодії з тваринним світом Антарктиди.
"Мене, як біолога, як ветеринара, звісно, цікавлять і тварини, і мікроорганізми, і рослини, які там знаходяться. Взаємодіяти з тваринами там не можна. Перегортання пінгвінів, як іноді кажуть, — це ні. Біологи і взагалі ніхто на станції не має права доторкатися до тварин. Тобто, є певна дистанція, і це дуже дотримується", — пояснює науковиця.
Антарктида як здійснена мрія
Для Єлизавети ця поїздка – результат наполегливості та віри в себе. Потрапити в Антарктиду дівчина змогла з другої спроби.
"Я пробувала потрапити в склад експедиції ще минулого року. Але в цьому році таки в мене це вийшло. І я вважаю, що не треба боятися закритих дверей. Бо іноді це означає, що десь інші двері будуть відкриті. Йдіть за своїми мріями, і вони будуть здійснені", — ділиться біологиня.
На запитання, чому вона хоче поїхати в Антарктиду, Єлизавета відповіла так:
"Мене дивує, чого людина не хоче туди поїхати. Я не розумію, як можна не хотіти стати частинкою такого космічного світу. Це реально космос, до якого ми можемо прийти ближче, ніж місяць чи сонце".
"У Харкові холодніше іноді буває"
Умови на українській антарктичній станції не такі екстремальні, як багато хто вважає, каже біологиня. За її словами, ускладнюють життя на станції великі опади, а не температура.
"Якщо чесно, то умови Антарктиди, вони не прям такі сурові, як всі собі уявляють. Якщо хтось був в Харкові, то в Харкові холодніше іноді буває. На острові Галіндез, де розташовується наша станція, наприклад, минулого року приблизно температура була від -18 до +5 градусів. Тобто це доволі по температурі звичайні для України умови, але єдине, що там дуже великі опади. І якраз це ускладнює проживання на станції", – розповідає Єлизавета.
Єлизавета Сафонова, біологиня, учасниця 30 української експедиції до Антарктиди. Суспільне Одеса
Для роботи в таких умовах експедиція забезпечена всім необхідним, каже Єлизавета. Національний антарктичний науковий центр забезпечує учасників частиною речей: декілька комплектів теплого одягу, окуляри з захистом від ультрафіолету, засоби гігієни, медикаменти та харчуванням. Серед особистих речей Єлизавета обов'язково візьме художнє приладдя:
"Я точно візьму з собою свій скетчбук, бо я дуже люблю малювати, і буду замальовувати все, що там буду бачити, щоб максимально запам'ятати".
Антарктида як джерело натхнення
Для Єлизавети Сафонової Антарктида — це не просто місце роботи, а джерело натхнення та самореалізації.
"Антарктида для мене є натхнення та постійне нагадування того, що треба йти до своєї мети, до своєї мрії, не боятися вивчати щось нове. Я дуже люблю навчатися, я дуже люблю оточувати себе цікавими людьми. І саме Національний антарктичний науковий центр та Антарктида дає мені цю можливість постійно рухатися вперед", — підсумовує вона.
30 Українська антарктична експедиція перед відправленням на станцію “Академік Вернадський” 8 березня 2025 року.
Єдине, чого побоюється одеситка – це сама дорога до Антарктиди:
"Якщо чесно, то, як одеситка, мені трішечки соромно, бо мене трішечки гойдає. І саме криголам — це найстрашніша для мене частина нашої подорожі до Антарктиди. Я і в очікуванні, і трішечки налякана цим".
