Поліна Пліска з мамою Лілією. Лілія Пліска
Прийшла подавати документи на паспорт, але потрапила під ракетний удар й дістала тяжкі поранення – це історія 14-річної Поліни Пліски, яка 4 лютого пережила удар по Ізюму. Того дня армія Російської Федерації атакувала місто балістичною ракетою “Іскандер-М”. Поліна опинилася поряд із місцем влучання, й один з уламків прилетів їй у спину.
Як дівчинка відновлюється після поранень — читайте у матеріалі Суспільне Харків.
Поїхали подавати документи на паспорт і потрапили під удар "Іскандера"
Тяжке поранення 14-річна Поліна дістала в Ізюмі, коли приїхала подавати документи на паспорт, розповідає її мати, Лілія Пліска.
"Ми з Ізюмського району, село Оскіл. 28 січня у Поліни був день народження. У мене 4 лютого був вихідний на роботі, тому запланували поїздку. Поїхали до міграційної служби, тому що хотіли подати документи для паспорта. Трохи не встигли. Була повітряна тривога, й менш ніж за хвилину прилетіла ракета. Вона влучила в приміщення поруч. Дитина просто впала", — згадує Лілія Пліска.
Будівля зруйнована від російського ракетного удару в Ізюмі, Україна, 4 лютого 2025 року. REUTERS/Vyacheslav Madiyevskyy
Місто Ізюм армія РФ атакувала 4 лютого балістичною ракетою. Як повідомив начальник управління протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Харківської обласної прокуратури Спартак Борисенко, це була ракета типу “Іскандер-М”, яку росіяни запустили з військового полігону в Ростовській області.
Внаслідок удару по центру Ізюма, за даними прокуратури, загинули шестеро людей. Дістали поранення та зазнали гострої реакції на стрес 56 людей, з яких троє — діти.
Наслідки ракетного удару по Ізюму, 4 лютого 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Що відбувалося після удару "Іскандера" по Ізюму
Лілія Пліска розповідає, у перші секунди після вибуху не розуміла, що відбувається — це був шоковий стан. Каже, з різних боків летіли уламки та сміття.
"Я обертаюся: дуже багато людей у крові, з пораненнями, хтось лежить. Потім до нас підбігли хлопці. Вони почали накладати якісь пластирі. Поля була у свідомості. Вона каже: “Я не відчуваю ніг”. Я їй кажу, що це — шоковий стан, що все буде добре. Кажу: “Не хвилюйся. Головне — не втрачай свідомість, розмовляй зі мною”. Хлопці почали їй клеїти пластирі, перевернули на бік, підняли кофту й побачили, що уламок влучив у хребет", — розповідає мама Поліни.
Наслідки ракетного удару по Ізюму, 4 лютого 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Чоловіки, які прибігли на допомогу, віднесли Поліну до автівки “швидкої”, говорить Лілія.
"Ми підійшли до “швидкої”, а там вже лежить чоловік поранений, дуже тяжкий. Хлопець молодий, військовий, дуже йому дякую, він поклав на тапчан Поліну. Всю дорогу він її тримав, він з нею розмовляв, щось розповідав про себе, про собаку. Він казав їй, що все буде обов’язково добре", — розповідає Лілія Пліска.
"Я вам брехати не буду. Стан дуже тяжкий"
Першу допомогу Поліні надавали в Ізюмській лікарні, каже мати дівчинки.
"Світло вимкнулося, і поки генератори запускали, лікарі на руках, на каталці понесли її на другий поверх. З операційної лікар вийшов і каже: “Я вам брехати не буду. Стан дуже тяжкий”. В операційній з нею був наш лікар, Кузнецов Юрій Євгенійович. Я йому дуже вдячна — це лікар від Бога. Він врятував мою доньку. Лікар сказав, що її терміново треба перевозити до Харкова, тому що дуже тяжкі поранення: внутрішні органи та хребет", — розповідає Лілія Пліска.
Поліна Пліска. Лілія Пліска
Жінка говорить, в Ізюмі її дочці провели комп’ютерну томографію, а після цього доправили до лікарні у Харкові — там дитині зробили декілька операцій.
"Завезли доньку на КТ. Як зараз пам’ятаю, що я чекала біля “швидкої”, і вийшов лікар після КТ, з кимось розмовляв телефоном. Каже: “Я тобі надіслав, подивись. Тут капець”. А я сіла, у мене істерика, я в сльозах, плачу. Довезли дитину до Харкова. Там одразу, без всіляких розмов, чекала вже операційна. Вони провели санацію внутрішніх органів, перевірили, що робили в Ізюмі, перевірили, чи немає ускладнень, чи немає кровотечі", — згадує Лілія.
6 лютого провели операцію, видалили уламок із хребта. Тоді лікар мені сказав, що спинний мозок — вщент, його просто немає. 6 днів мені не казали взагалі, чи вона житиме.
Проходять реабілітацію та потребують спеціального колісного крісла
До 11 лютого, розповідає Лілія Пліска, Поліна перебувала в харківській лікарні для дорослих, згодом її перевели у дитячу, а 16 лютого дівчинку “швидкою” перевезли до Києва, в “Охматдит”. Там була запланована операція зі встановлення спеціального каркаса на хребет, щоб дитина могла сидіти, каже Лілія.
“Зараз травми загоюються, стан стабільний. Набирається сил. Займаємося, їздимо до реабілітологів. Вона півтора місяця лежала, тому навантаження на Поліну невелике — трохи розминають руки”, — каже мама.
Нині родина збирає гроші на активне колісне крісло зі спеціальною протипролежневою подушкою для Поліни — це необхідно для того, щоб дівчинка могла пересуватися без сторонньої допомоги, каже Лілія Пліска.
Лілія говорить, замовили крісло французького виробника, яке коштує близько 150 тисяч гривень.
"Воно дуже важливе, оскільки дитині треба вчитися бути максимально комунікабельною, максимально незалежною від когось. Це активне колісне крісло. Воно згинається, розгинається. Там хороші колеса із такою висотою, що вона зможе й по асфальту проїхати, на бордюр заїхати самостійно, без допомоги. Ці візочки мають підбиратися індивідуально, як, наприклад, взуття: все має бути заміряно, щоб людина почувалася комфортно. Є врахування висоти спинки, врахування травм", — розповіла Лілія.
Зі мною вийшли на зв’язок благодійні організації “Право на захист” та DRC. Якусь суму грошей вони мені передадуть. Решту суми треба зібрати мені. Звернулися до волонтерки, яка виставляє збір на потреби дітей Охматдиту. Просимо всіх поширювати цей збір, тому що щось мені передадуть, а щось залишиться й іншим дітям, які цього потребують.
Поліні знадобиться тривала реабілітація
На Харківщину родина найближчим часом повертатися не планує, тому що попереду у Поліни — тривала реабілітація, розповідає її мати.
"Поки ми будемо тут, у Києві, тому що Поліна тільки починає реабілітацію. Наші реабілітаційні центри в Україні, які можуть направити нас від сімейного лікаря по бюджету, розраховані на певний курс. Це 12-24 дні, а Поліні зараз треба займатися щодня. Травма тільки сталася, і зараз їй треба багато займатися, вчитися себе обслуговувати, з візочка пересаджуватися на ліжко. При "Охматдиті" є реабілітаційний центр", — каже мама Поліни.
Поліна Пліска з мамою Лілією, фото з сімейного архіву. Лілія Пліска
Лілія говорить, 4 лютого — це день, який розділив життя родини на “до” та “після”. Нині, каже жінка, усі її зусилля направлені на те, щоб підтримати дочку та допомагати із відновленням після пережитого.
“Ми не відмовляємося від допомоги психолога. В "Охматдиті" у нас дуже гарна психологиня Тетяна — вона її дуже підтримує. Ми багато розмовляємо. Насправді Поліна у мене великий боєць. Вона дуже сильна. Коли вона отямилася й зрозуміла масштаби всього цього, звичайно, їй дуже важко сприймати, що життя змінилося назавжди. Але вона каже: “Добре, що ти не постраждала. Добре, що ми залишилися обидві живі", — говорить Лілія Пліска.
Читати ще
Як бойові дії впливають на умови роботи медичних працівників Харківщини
Читати ще
Доступ до медичних послуг на Харківщині: скільки лікарень уклали контракти з НСЗУ у 2025 році
Читати ще
Відновлення медзакладів на Харківщині: скільки вже працюють та що буде з підземними лікарнями
Читати ще
Двоє лікарів з харківського військового шпиталю перерахували кошти за премію Патона на новий томограф
Читати ще
Без водіїв і з РЕБами від благодійників: як повномасштабна війна змінила роботу “швидкої” на Харківщині
