Як Україна потерпала від радянських загарбників та якого президента потребуємо, розповіла 89-річна Ганна Кульчицька у розмові з кореспондетами

Була зв’язковою ОУН-УПА на псевдо «Марта». Знала Романа Шухевича. За свою діяльність 9 років відсиділа у сталінських таборах на Північному Уралі. Там почала писати поезію.

«Що ж ти робиш москалику, вариш дурман-зілля? На руїнах України справляєш весілля?» — такими словами розпочинається її вірш «Дурман».

Говорить, що загарбники завжди хотіли бачити Україну «червоною». Українська мова їм була зайвою, Бандера — не герой.

«Поглядають на Вкраїну, та так вже бідкують, і тихенько за спиною нам кайдани кують. І допоки, мій народе, будемо боятись? І до часу вже якого будуть з нас сміятись? Гостри розум, рідний брате, не згуби момента! Бо Вкраїні треба мати свого президента!» — пише Ганна.

Ганну Кульчицьку заарештували у вересні 1947-го, коли приходила до матері в село з лісу. Відбула 9 років сталінських таборів у Комі на Уралі. Повернулася до Самбору і влаштувалася працювати до магазину. Співала у народному хорі «Діброва». Членкиня «Союзу українок».

Мала 2 дітей. Син помер, донька переїхала у США. Зв’язкова живе у селі Кульчиці Самбірського району на Львівщині

«Навесні 1943-го мене забрали на Турійський вишкіл. Проводився у колишній німецькій колонії біля села Мочалки. Там формувалася сотня УПА і вивчали зброю. Навчився добре стріляти. 22 травня пішли на бій з німцями», — пригадує боєць УПА з Волині Петро «Дуб» Мартинюк.

Источник