Піхотинець 420 окремого стрілецького батальйону чекає на пікап, який вивезе його з бойового чергування на відпочинок. Через дрони противника у небі, “перезмінка” груп піхоти відбувається лише вночі. Військовий тримає цигарку, прикриваючи її долонею, щоб дрон не помітив вогонь. Донеччина, березень 2024 року. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
Прикордонники бригади "Помста" разом з піхотинцями 420-го окремого стрілецького батальйону тримають оборону на перетині Харківської, Луганської та Донецької областей. На окремих вогневих позиціях відстань до противника — менш ніж сто метрів.
Через специфіку ландшафту українські Сили оборони інколи ділять одну посадку з російськими військовими. Бійці розповідають, за гарної погоди, коли немає вітру, можна почути розмови чи крики з російських окопів. Заїхати на ці позиції, як і покинути їх, можна лише вночі, бо у небі постійно висять дрони обох сторін.
Не дивлячись на таку близькість одне до одного, ситуація тут не змінюється вже більше ніж півроку. Українські військові кажуть: щоб почати просуватись бракує важкої техніки, підтримки артилерії та авіації.
Російська піхота періодично намагається штурмувати малими групами українські позиції, однак наштовхується на вогонь з мінометів та великокаліберних кулеметів. Головне завдання піхотинців на цій ділянці фронту — спостерігати та відстрілюватись, якщо ворог пробує просунутись.
Піхотинець 420-го окремого стрілецького батальйону з позивним “Ітачі” готує каву перед тим як заступити на ранкове чергування. Він, разом з побратимом “Шумом” на цій ділянці фронту вже вісім місяців. Донеччина, березень 2024 року. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
“Ітачі” на бойовому чергуванні біля вогневої позиції, з якої у бінокль можна побачити пересування противника. Хлопець розповідає, російські військові намагаються зараз менше рухатись на своїх позиціях, бо розуміють, що вони у зоні видимості. Ротація там, як і на українській стороні, відбувається переважно вночі. Донеччина, березень 2024 року. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
Боєць показує татуювання. Це його улюблений герой на імʼя Ітачі з японського аніме-серіалу “Наруто”. Свій позивний обрав на честь нього. Хлопець каже: “Ітачі — неоднозначний герой, але майстерний воїн, який боровся за справедливість”. Сам “Ітачі” пішов у військо, бо не міг стояти осторонь, коли почалась війна. Донеччина, 2024 рік. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
“Шум” — побратим “Ітачі” з 420 ОСБ. Восени піхотинець зʼїздив у коротку відпустку до сімʼї й розповідав, що мріє наступного разу потрапити додому на Великдень. За кілька днів після того, як зробили цю фотографію, “Шум” загинув у бою. Донеччина, березень 2024 року. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
“Шум” на бойовій позиції. Кілька днів тому їхні укріплення обстрілював російський танк. Донеччина, березень 2024 року. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
Піхотинець “Ітачі” на позиції. Дядько “Ітачі” також був військовим у складі Сил спеціальних операцій. Він загинув під час контрнаступу на Харківщині восени 2022-го. Інший дядько — брав активну участь у Революції гідності та загинув біля будинку Профспілок у Києві у 2014-му. Прадідусі хлопця — воювали у складі УПА. Донеччина, березень 2024 року. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
Прикордонники швидко перебігають з позиції на позицію. Дерева тут майже усі “потріпані” від влучань снарядів. Основні бойові задачі військові виконують вночі. Вдень за ними постійно слідкують “пташки” противника і якщо помітять, то почнеться обстріл. Донеччина, березень 2024 року. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
“Оскар” — командир відділення прикордонників з бригади “Помста”. Він змінив на чергуванні піхотинців “Ітачі” та “Шума”. Військові намагаються чергувати не більше кількох годин, щоб не втрачати пильності. До повномасштабного вторгнення “Оскар” був кінологом в одному з підрозділів Прикордонслужби. Донеччина, березень 2024 року. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
Піхотинець 420 окремого стрілецького батальйону на позиції. Донеччина, березень 2024 року. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
Піхотинці 420-го ОСБ чергують на бойовій позиції. Поряд з автоматами — лопати. Військові кажуть: “Лопата — і друг, і ворог піхотинця”. У будь-який вільний від бойових завдань час вони копають, щоб укріпити позиції. Дехто жартує: коли повернеться додому, то одразу спалить усі лопати, бо так вони їм вже набридли. Донеччина, березень 2024 року. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
Військовий 420 ОСБ веде спостереження на позиції. Противник, каже піхотинець, мабуть, змінив тактику після ротації, бо обстрілювати стали щільніше і точніше: “Вони раніше стріляли з міномета хаотично, а тепер — лише “по ділу”. 12 мін і всі по нашій посадці, а раніше — куди попаде. Ми полюємо на них, а вони на нас”. Донеччина, березень 2024 року. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
Боєць показує американську ручну гранату M67. Чоловік пояснює, у будь-який момент ситуація на їх ділянці фронту може загостритись і ворог піде у наступ. Першими його зустрічатимуть піхотинці та прикордонники. Ручна граната ефективний засіб для відбиття таких атак. Донеччина, березень 2024 року. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
Піхотинець 420 ОСБ на позиції. Бійці продовжують тут тримати оборону та вести вогонь у відповідь. Кажуть: “Немає іншого вибору, як вести “окопну” війну та ще більше укріплюватись. Боєприпасів, аби вибити росіян — недостатньо. Але думки, що за нашими спинами сім’ї та мирні українські міста дають сили триматись”. Донеччина, березень 2024 року. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
Військовий бригади “Помста” Луганського прикордонного загону відпочиває “на базі”. Тут, після чергувань на бойових позиціях, бійці мають кілька годин відпочинку. Частина підрозділу звідси їде в тил на кілька днів. Інші, зокрема водії, продовжують возити чергові групи на передній край. Донеччина, березень 2024 року. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
Піхотинці очікують на пікап, який вивезе їх з бойових позицій. Через ризик бути поміченим ворожими дронами транспорт не може підʼїхати надто близько. Військовим потрібно долати шлях до заздалегідь визначеної точки пішки. Зазвичай це кілька кілометрів нічної дороги в повній амуніції та зі зброєю. Донеччина, березень 2024 року. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
Військові 420 стрілецького батальйону курять, поки чекають на автівку. На землі — колоди дерев, які сюди привезли раніше для укріплення бліндажів. Донеччина, березень 2024 року. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
Група військових, яка вийшла з позицій, сідає в авто їхати на базу, інша — приїхала змінити побратимів. Дорогу від бази до точки висадки пікап долає у повній темряві. Фари та прибори на панелі заклеєні чорним скотчем. Боєць біля водія слідкує за дорогою, аби не потрапити в аварію. Вночі тут активний рух військової техніки. Донеччина, 2024 рік. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
Піхотинець несе на плечі американський великокаліберний кулемет М2, більш відомий, як “Браунінг”. Такі кулемети встановлюють на передніх позиціях піхоти, аби відбивати штурми. З нього стріляють також “на подавлення”, коли помічають рух на позиціях росіян, щоб “ворог зайвий раз не підіймав голову з окопів”. Донеччина, 2024 рік. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
