Ангеліна з прийомними батьками, Наталею та Василем Василенками. Із особистого архіву родини Василенків
Наталя та Василь Василенки з Арцизу вже виховували двох доньок, але вирішили стати батьками ще для однієї дитини. Подружжя вирішило взяти до своєї родини 14-літню Ангеліну, яка вісім років тому втратила маму. Історія цієї сімʼї — у матеріалі Суспільне Одеса.
Перша зустріч
Наталі Василенко – 40 років. Її чоловік Василь на три роки старший. Вона домогосподарка, він боронить Україну на Донеччині. Подружжя завжди мріяло про велику родину, але Наталя не змогла стати мамою втретє. Тоді вони спільно вирішили подарувати свою любов тій дитині, яка цього потребує.
14-річна Ангеліна втратила свою рідну маму. Вона померла, коли дівчинці було шість. Останні пів року Ангеліну виховували у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей в Болградському районі на Одещині. Дівчинка мріяла, що колись в неї з’являться люблячі батьки.
"Ми вперше, коли зустрілися, я побачила у цієї дитини ось ці згаслі очі. Я просто взяла її за руку — дитина відразу затиснула мою. І серце так здригнулося. Я приїхала, говорю чоловікові: "Все, вона наша", — згадує Наталя.
Ангеліна з новою родиною. Із особистого архіву родини Василенків
Після знайомства вони гуляли, заходили в кафе. Наталя пам’ятає, що спочатку не знала, про що розмовляти: говорили про природу та квіточки. Далі з'ясувалося, що Ангеліна, як і Наталя, полюбляє рукоділля. Дівчинка створює декоровані вироби із серветок. Так у дівчат з’явилася спільна тема для обговорення.
Як сестри сприйняли нового члена родини
Подружжя Василенків виховує двох своїх дітей: старшій донці Ганні 17 років, молодшій Валентині — 7. Сама Ангеліна радіє появі сестер. Із старшою вони вже встигли завітати до фітнес-клубу.
"Вони дуже хороші, добре ставляться, допомагають мені, якщо виникають якісь питання", — каже Ангеліна.
Дівчата прийняли Ангеліну як свою рідну сестру, розповідає Наталя: "Із перших днів, коли вони їздили до інтернату, то відразу хотіли забрати Ангеліну. Дуже теплі стосунки в них".
Вазон, який зробила Ангеліна . Із особистого архіву родини Василенків
Повсякденне життя у великій родині
Зараз дівчинка у новій родині близько тижня. Ангеліна відразу стала членом родини. Наталя каже, що все відбувалося так, ніби донька вже була рідною:
"Ми не відчували, що у нас чужа дитина у домі. Я абсолютно не помітила якоїсь різниці".
Ранок в родині починається традиційно — обіймами. Обов’язково бажають один одному "доброго ранку", "гарного дня", "на добраніч". Дівчата разом з мамою готують їсти, роблять домашні справи. Увечері сестри катаються на велосипедах, мама – прогулюється з ними пішки.
Ангеліна з сестрами та батьком. Із особистого архіву родини Василенків
"Взяли собі смаколиків у магазині, гуляємо містом, їздили на ставок", — розповіла Наталя.
Ангеліна навчається у девʼятому класі, їй не довелося змінювати навчальний заклад. Для того, щоб провести час із донькою, батько Ангеліни приїхав у відпустку зі служби.
Як відбувався процес створення прийомної родини
Перед тим як створити прийомну родину, Наталя з чоловіком зібрали усі необхідні документи. Далі подружжя пройшло спеціальні курси для прийомних батьків в Одесі. Також представники служби у справах дітей перевірили усі належні умови в будинку подружжя. Дещо довелося доробити, каже Наталія.
"Добудували, аби було зручно. Купили необхідні меблі для дітей. Тому що в майбутньому ми плануємо розширюватися", — додала жінка.
У планах на майбутнє — велика родина
Наталя зізнається, що в майбутньому хоче багато онуків.
"У нас великий двір, я хочу багато дітей. Чоловік в мене також дуже позитивний, він дуже любить дітей. Тому на старості, щоб нам не було нудно, і щоб ми не відчували, що в нас є старість взагалі. Тож це не те, що діти офіційно там до 23, ні, це наші діти. Їхня доля буде завжди поряд з нами, і вони завжди будуть з нами", — зазначила Наталя.
"Ми дуже мріємо про хлопчиків", — додала жінка з посмішкою.
