Лікар оглядає штучне око харків’янина Максима Кудасова, Харків, березень 2025 року. Суспільне Харків/Дмитро Гребінник
"Коли ми закріпилися на тій позиції, яка була в нас позначена, по нас "відпрацювали" два танки. Я спочатку дістав уламкове поранення, а потім нам ще підбили з АГС машину, в якій мене евакуювали. Чесно кажучи, врятувала каска. Якби не каска, було б кульове поранення в голову. Кулю зупинила каска", — згадує військовий.
У саме око було уламкове поранення. Уламок ще в голові залишився. Витягати… сказали, що краще не чіпати.
Максим Кудасов після поранення. Максим Кудасов
Я розумів, що ми не на дискотеці перебуваємо. І дуже дякую хлопцям, які були зі мною в групі й евакуювали мене.
Після протезування Кудасов змінив посаду і повернувся на службу і брав участь у Харківському наступі 2022 року, далі воював на Донеччині.
"Спочатку, звісно, було незручно, тому що у тебе огляд… особливо коли на машині з правим кермом їздиш і тобі треба швидко виїхати на позицію, а тобі, щоб подивитися в лівий бік, треба всю голову повернути. А потім ніби адаптувався, і в принципі все нормально", — розповідає чоловік про досвід носіння протеза.
Кудасов на службі після поранення. Максим Кудасов
Військовий вже змінив у цій лабораторії обласної лікарні десяток протезів.
Я підривався на БТРі — протез у мене вилетів, я його загубив. Приїхав до них, а вони взагалі розумнички. Максимально швидко зробили мені новий, ще й запасний із собою дали на всяк випадок. Кажуть, чи мало що — ти такий розтелепа.
Кудасов на службі після поранення. Максим Кудасов
"Протез — це не тільки косметичний засіб, а ще й лікувально-профілактичний"
З початку повномасштабного вторгнення лабораторія встановила протези 897 людям, з них 140 — військових і близько 20 — цивільних людей із вибуховими травмами очей, говорить завідувач лабораторії Ростислав Мазур.
Ростислав Мазур, завідувач лабораторії протезування ока, Харків, березень 2025 року. Суспільне Харків/Дмитро Гребінник
"Протез — це не тільки косметичний засіб, а ще й лікувально-профілактичний, тому що він запобігає виникненню інфекції, відіграє бар'єрну роль. По-друге, протез ще сам по собі відновлює ті системи в організмі, які працювали на здоровому оці. Тобто на протез виділяється сльоза, формується слізне озеро, іде відтік сльози, тобто працює сльозопродуковувач, сльозовідвідна система ока", — пояснює медик.
Святе місце пустим не буває. Порожнина має бути чимось заповнена. Тобто якщо це не буде протез, то це буде сльоза, слиз, гній, мікроби. І самі розумієте, що таке — весь час тримати хронічне запалення в голові.
Протези очей, виготовлені у лабораторії Харківської обласної лікарні, березень 2025 року. Суспільне Харків/Дмитро Гребінник
Ціль основна нашої лабораторії — соціальна адаптація, реабілітація у суспільстві людей, які втратили орган зору.
Виготовлення очного протеза в лабораторії Харківської обласної лікарні, березень 2025 року. Суспільне Харків/Дмитро Гребінник
Втрата ока — серйозна травма, яка може призвести, зокрема, до депресії, розповіла технікиня-протезистка Тетяна Хобта.
"Свою роботу ми робимо для того, щоб людина мала радість у житті. Щоб вона почувалася в спільноті так, наче вона нічим не відрізняється. Діти, які ходять до школи — щоб їх там не дражнили. Людина, як їде в транспорті — щоб не опускала голову й почувалася як звичайна людина", — каже Хобта.
Тетяна Хобта, технікиня-протезистка лабораторії в Харківській обласній лікарні, березень 2025 року. Суспільне Харків/Дмитро Гребінник
Одна з задач технікині — змалювати райдужку штучного ока. Каже, малювати важливо "з натури" і при денному світлі.
Я дивлюся і намагаюся передати на муляж протеза його справжню райдужку, щоб це все збігалося з його оком. Потім ми підбираємо колір. Це все має проходити при денному світлі, тому що тільки денне світло передає суть самої райдужки й кольори. Радимося з пацієнтом щодо ширини зіниці. Це важливо. Деякі люблять дуже вузькі, деякі — ширші.
Тетяна Хобта малює райдужку протеза ока для військового Максима Кудасова. Суспільне Харків/Дмитро Гребінник
Завідувач лабораторії Мазур говорить, собівартість протеза — близько двох з половиною тисяч гривень. Але, як каже директорка обласного департаменту охорони здоров’я Тетяна Деменко, усі роботи фінансують сама лікарня, благодійники і Національна служба здоров’я.
